Дві хлібини, п’ять рибин: Навіщо Юлія Тимошенко ганьбиться тупим піаром

Автор Без Табу розповідає, як чергова піар-акція Юлія Тимошенко спрацювала проти неї самої, а також констатує, що політик заганяє себе все далі до глухого кута.

Великдень – традиційно один з найкращих приводів влаштувати собі рекламу для політиків різної масті. Хтось разом з родиною піде до найближчої церкви святити паски та яйця під пильним наглядом телекамер. Хтось влаштує дводенне святкування на центральній площі одного з населених пунктів в мажоритарному окрузі, який дав йому путівку в життя.

Більшість же ж обмежиться пафосними привітаннями з десятків білбордів та/або адресним розсиланням скромних продуктових пайків. Ну, може, поштові скриньки ще поремонтують.

Юлія Тимошенко вирішила піти значно далі за інших. Її метою цього разу раптово стало забезпечення пасками військовослужбовців. Днями в українському сегменті інтернету абсолютно невипадково з’явилася світлина з Михайлівського собору, на якій можна розгледіти шалену кількість випічки, складеної докупи. Одразу виникло відчуття, що цей кадр навмисно засвітили заздалегідь, аби лідерка Батьківщини кілька додаткових днів покупалася у променях слави. Проте, сталося все не так, як гадалося.

По-перше, Юлія Тимошенко та її свита порушили головне з неписаних правил подібних акцій: якщо хочеш допомогти, то не перетворюй допомогу на тупий самопіар. Простіше кажучи, не варто ліпити на подарунки будь-яку партійну символіку. А на пасках з собору символіку «Батьківщини» буде чітко помітно навіть сліпому. Звісно ж, це правило порушує не лише Тимошенко, але деякі волонтери і псевдоволонтери під вивісками певних політсил хоча б роблять це не настільки прямолінійно, тихенько нагадуючи про «генерального спонсора» між рядків.


По-друге, військовослужбовці є однією з небагатьох соціальних груп, які ставляться до Тимошенко здебільшого негативно. Одні чудово пам’ятають про те, що саме в часи її прем’єрства збройні сили найбільш активно множили на нуль шляхом продажу техніки та скорочення лав. Інші не так давно читали стенограму легендарного засідання РНБО чотирирічної давнини, під час якого Леді Ю закликала свого колишнього підлеглого Турчинова в жодному разі не виводити на вулицю війська і дати Росії узяти все, чого вона захоче. І це лише верхівка айсбергу. Захисників України не задобриш самим лише дивом двох хлібин та п’яти рибин. Особливо якщо задобрити намагається неприхований агент впливу Кремля.

По-третє, у штабі «Батьківщини», схоже, забули про те, що тактика «всім, але потроху» жодного разу не приносила їм відчутного успіху. Навіть роздача грошей з заморожених рахунків Ощадбанку СРСР по тисячі гривень на душу населення з точки зору результатів найближчих виборів, як то кажуть, не вистрелила. Ба більше, під час президентських перегонів 2010 року «вічно другу» у протистоянні з Януковичем потопили саме дотаційні регіони, мешканці яких мали найбільший зиск від тієї акції. Як бачимо, зі стратегічним плануванням тут не просто погані, а дуже погані справи.

До того ж деякі з нинішніх підлеглих Юлії Тимошенко своїми словами та діями однозначно не допомагають підвищити її рейтинг. Той же Володимир Бондаренко, незмінний відповідальний за справи «Батьківщини» на Київщині незалежно від офіційної посади, міг би відреагувати на журналістське зауваження щодо недоречності подібних проявів самарянства більш виважено і цивілізовано. Натомість журналістці Данилюк-Ярмолаєвій було запропоновано «закрити смердючу пельку». Подібні вибрики зараз не прикрашають навіть персонажів на зразок Бориса Філатова, які колись саме завдяки подібній різкій поведінці заробили репутацію «героїв негероїчного часу».

«Закрити смердючу пельку» — майстер-клас зі стрес-комунікацій від соратника Тимошенко

Якщо придивитися до поточних розкладів, Тимошенко дійсно є за що хвилюватися. Рейтинги – річ цікава, а от довіри до них у скептиків та реалістів давно нема. За наявності пригодованих соціологів і певної суми грошей можна намалювати собі хоч 46, хоч 146 відсотків підтримки. Але не поваги. А питань до ЮВТ зараз навіть більше, ніж було перед минулими президентськими виборами.

Вона спробувала приписати собі успіхи «Нафтогазу» у нещодавньому судовому процесі проти «Газпрому» – мовляв, якби не підписані мною угоди, Коболєв нічого б не досяг. Але всі сприйняли це в кращому випадку як невдалий жарт. Вона максимально дистанціювалася від розбору польотів Надії Савченко, яка колись зайшла до Ради саме за списками Батьківщини, щоб одного чудового дня Раду підірвати (або хоча б спробувати). Така поведінка створила щонайменше привід для виправданих сумнівів у награному патріотизмі.

А історія з колишнім помічником Трампа Баррі Беннеттом, якого Тимошенко найняла в якості лобіста, і взагалі може загнати «полум’яну опозиціонерку» в глухий кут. Послуги американця очевидно будуть недешевими, і питання щодо походження коштів виникне миттєво. Якщо грошики власні, то можна висунути обвинувачення у наданні неправдивих даних в декларації. Якщо ж допоміг якийсь щедрий меценат, то справа пахне отриманням неправомірної вигоди. Обидва ці порушення закону мають каратися, причому достатньо суворо. Хоча саме зараз, в розпал не проголошеної передвиборчої кампанії, ніхто нікого швидше за все чіпати не буде.

От узяти б тепер Юлії Володимирівні та покаятися як перед лояльними виборцями, так і перед всіма іншими. Але не схоже, що такій людині щось відомо про каяття. Тож будемо і далі спостерігати за тим, як Тимошенко намагатиметься перейти брід, не змочивши ніг.

Джерело: https://beztabu.net/