«План Савченко та Рубана — це сценарій із підручника школи КДБ», — Забужко

Історія з нардепом Надією Савченко і керівником організації «Офіцерський корпус» Володимиром Рубаном про переворот — це частина одного сценарію з підручника школи КГБ. Про це розмірковує письменниця Оксана Забужко у Facebook, передають Патріоти України.

«Для тих, хто досі не прочитав «І знов я влізаю в танк…» (книга Оксани Забужко. — ред.) і все ще вірить, буцім Росія на нас напала щойно в 2014 році, а кривавий переворот від рубаних-надь — це окремий сюжет, а не частина одного й того самого сценарію з підручника школи КГБ 1970-х рр. (Афганістан-1979, Вірменія-1999 — вийшло, Україна-2014, Чорногорія-2017 — не вийшло, але вони будуть пробувати знов — «всьо х…ня, давай по новой»!), — за лінками (вже не раз тут постила) два «маст-вотчі»: хрестоматійне інтерв’ю Юрія Безменова (фахівець радянської пропаганди, колишній офіцер КГБ. — ред.) 1984 р. (з укр. субтитрами) і, особливо, його лос-анжелеська лекція 1983 р. — англ. мовою», — пише вона.


Письменниця згадує про Рубана і контрольоване ним видавництво «Київська Русь». «Рубан-то, виявляється, перш ніж зброєю, — в нульові роки (на підготовчій — «деморалізуючій», за Безменовим, — фазі війни) пресою й поліграфією займався! На кожному, значить, етапі війни — на передовій: «проверенный товарищ» (с).

А журнал «Київська Русь» я прекрасно пам’ятаю — він позиціонувався як «журнал Дмитра Стуса», і я туди, на Дмитрове-Стусове прохання, навіть якісь свої тексти передавала, чи не уривки з «Музею…» навіть, щоб «підтримати новий український товстий журнал». (Востаннє на цю технологію я повелась ще й у 2014-му — коли так само була «підтримала» щойно почате «Новое Время», з якого майже блискавично полізла «Другая Россия»). От би цікаво сьогодні проаналізувати всю ту підшивку «Київської Русі» за 2006-2013 рр. (і теж логічно, сходиться пазл, що в 2013-му журнал закрили — «деморалізація» й «дестабілізація» вже були пройденим етапом, готувалася «гаряча фаза» війни — за Безменовим, «криза», і Рубана перекинули на інший фронт…).

Це мав би бути дуже корисний, не тільки для СБУ, а й для істориків, теоретиків інформвійни, фахівців масових комунікацій і т.ін. зразок «технологій деморалізації»: 60/40, трохи Забужко, трохи Бориса Олійника, трохи укритої аґентури, трохи зеленої молоді, — в яких пропорціях це все змішується, з якою швидкістю красива «літературна трибуна» непомітно для публіки стає токсично-пропаґандистською, — ніхто такою аналітикою ще в нас не займався, хоча цей самий шлях проходили свого часу і телеканали, й радіостанції, але там спробуй ухопи за хвіст, — а тут такий золотий матеріал готовченком лежить по бібліотеках, агов, дослідники, де ви, батьківщина жде!», — пише Забужко.