Подвиг Івана Сусаніна заперечили польські та українські історики

2 квітня 1613 року російський селянин Іван Сусанін завів загін польських вояків у непрохідне лісове болото. За легендою, він загинув від рук поляків, але врятував царя.

1613 року в Московському царстві почалася боротьба за трон. Поляки хотіли поставити свого ставленика. Тому почали полювання на законного наступника престолу Михайла Романова.

Згідно з однією легендою, майбутній цар дізнавшись про наближення поляків втік в село Домніна — приблизно 75 км від Костроми. Литовсько-польський загін вирушив до села, щоб зупинити Романова. По дорозі в Домніну полякам зустрівся староста Іван Сусанін. Вони змусили його вказати дорогу, але той повів загін в інший бік. Коли поляки зрозуміли, що Сусанін їх веде в інший бік по болоту, то «порубали на дрібні шматки». Цар за цей час знайшов укриття в Іпатіївському монастирі.


Історія про подвиг Івана Сусаніна час від часу обростала новими подробицями. Збереглася інформація, що після сходження на престол Михайло Федорович звелів перенести тіло Сусаніна в Іпатіївський монастир. Нащадків Сусаніна звільнив від податків і військової повинності.

У польських істориків з цього приводу є своя думка. В березні-квітні 1613 року шляхтичів в Костромі бути не могло. Адже Михайло Романов перебував у статусі вже обраного царя, тому не було сенсу його вбивати з метою знову звести на трон польського претендента. Ісупівське болото теж не можна назвати непрохідним, в найширшому місці воно досягало всього 5 км. Ворог не міг заблукати у тій місцевості, бо звідусіль було видно купол церкви в селі Домніна.

Український історик Микола Костомаров висунув припущення: «В історії Сусаніна достовірно тільки те, що цей селянин був однією з незліченних жертв, що загинули від розбійників, які блукали по Росії в Смутні часи. Чи дійсно він загинув за те, що не хотів сказати, де знаходиться новообраний цар Михайло Федорович, — залишається під сумнівом». Також вважав, що Сусанін є результатом «народної трансформації» іншої, документально підтвердженої історії — героїчної смерті українця Микити Галагана. Учасник Корсунської битви 1648 року добровільно потрапив в полон, де під тортурами видав полякам дезінформацію про кількість і розташування військ Хмельницького.

Джерело: https://gazeta.ua/