Тимошенко продовжує співпрацювати з Кремлем?

Коли нещодавно в інтерв’ю на суспільному телебаченні Юлія Тимошенко повторила основні тези кремлівської пропаганди — це обурило багатьох українців. Вітчизняний «Фейсбук» просто вибухнув гнівом. Навіть ті, хто відкрито не підтримує Петра Порошенка, звернули увагу: невизнання Тимошенко факту великої війни з Росією є позицією, яку не може займати український політик.

Підозри у співпраці з Москвою на адресу керівника «Батьківщини» з’являються регулярно. Інформація просочується через десятки різних і взаємонезалежних джерел, що свідчить про відсутність спеціальної піар-кампанії проти неї.

Минулого місяця російське агентство ТАСС повідомило, що СБУ заборонила в’їзд в Україну російському політтехнологу Олексієві Ситнікову, який консультує Тимошенко. А недавно в її офісі у Києві помітили колишнього «регіонала» Михайла Добкіна й Володимира Грановського, екс-політтехнолога Януковича.

Того самого Володимира Грановського, який організовував «яєчний теракт» проти Януковича, і того самого Михайла Добкіна, якого Генпрокуратура звинувачує в розкраданні земель Харківщини. Зрештою, своїх проросійських поглядів, на відміну від Тимошенко, вони не приховували.

Якщо додати, що Юлія Володимирівна за чотири роки жодного разу не їздила на Донбас і не зустрічалася з людьми, які живуть поряд із лінією фронту, то починаєш вірити, що російський вплив на неї стає дедалі сильнішим.


Відкидаючи емоції, слід визнати: Тимошенко завжди була пов’язана з Ро­сією — як у бізнесі, так і в політиці.

Ще в середині 1990-х, перепродуючи російський газ, вона співпрацювала зі всемогутнім тоді президентом РАО «Газпром» Ремом Вяхіревим. Кажуть, саме він наполіг на її входженні до уряду Ющенка 1999 року. І навіть президент Кучма поступився на тиск.

Із приходом Путіна вплив Вяхірева зник. Щоб налагодити відносини з новим керівником Росії, Тимошенко надала йому цілий ряд важливих політичних та економічних послуг.

2008-го вона зробила все можливе, щоб Україна не отримала плану дій про вступ до НАТО. Розігравши конфлікт із президентом Ющенком, створила враження, що в українській владі немає єдності з цього питання.

У серпні 2008 року Тимошенко відмовилася засудити напад РФ на Грузію. Тоді прем’єр перешкодила блокуванню російських кораблів у бухтах Севастополя кораблями ВМС України. У результаті грузинські війська обстрілювала з моря ескадра Чорноморського флоту, яка прийшла із Севастополя.

Газовий контракт 2009-го став не просто невигідним для України. Мало хто знає: таким чином Тимошенко витіснила з ринку РФ конкурентну фірму, чим допомогла Ігореві Сєчину, своєму російському партнеру по газовому бізнесу. Вже тепер, після рішення Стокгольмського судового арбітражу, підрахували: цей контракт кожній українській родині коштував 61 тис. грн.

За прем’єрства Тимошенко путінський банк, як тоді називали Внєш­економбанк РФ, купив один із найстаріших банків України — Промінвестбанк.

В останні місяці прем’єрства Тимошенко росіяни придбали навіть Індустріальний союз Донбасу. Його співвласник Сергій Тарута був спонсором і партнером Юлії Володимирівни. А нині сподівається очолити Кабмін, якщо Тимошенко виграє президентські вибори.

Про сумновідоме хіхікання на прес-конференції з Путіним і досі пам’ятає вся Україна.

Бажаючи догодити Москві, Юлія Тимошенко завела в українську політику прихованого шпигуна, який пізніше очолив Міністерство оборони, доклав вирішальних зусиль для руйнування армії — Павла Лебедєва.

2006 року він став народним депутатом за списком БЮТ. А за Януковича, 2012-го, очолив Міністерство оборони. Масштаби його пограбування Збройних сил України вражають. За час, доки Павло Лебедєв був міністром, продали: 51 танк, 50 БМП, 59 ЗРК, 27 літаків, дев’ять вертольотів, 22 млн боєприпасів і майже 225 тис. автоматів.

А восени 2014 року Тимошенко завела першим номером свого списку до Верховної Ради Надію Савченко.

Коли Тимошенко відбувала покарання у Харкові, за неї персонально кілька разів вступився Володимир ­Путін.

Є багато інформації, що співробітниц­тво екс-прем’єрки з Москвою продовжилося й після Революції гідності. Заява Ганни Герман — найближчої соратниці Віктора Януковича — про те, що з Тимошенко вийде непоганий президент, зайве тому підтвердження.

Ще 28 лютого 2014 року на ключовому засіданні Ради нацбезпеки й оборони Юлія Володимирівна наполягла не чинити жодного опору під час анексії Криму. 2018-го підтримала путінський варіант розміщення миротворців на лінії розмежування, а не на українсько-російському кордоні.

Колишні працівники штабу Тимошенко згадують, як вона не хотіла одягати вишиванку, віддаючи перевагу традиційним рюшам і квіточкам. Лише політтехнологи переконали її пошити український одяг, який виготовляли в Черкасах.

Утім, ні мільйони плакатів у вишиванці, ні демонстративна клятьба у вірності Україні не перетворили Тимошенко на українку: в побуті, на нарадах серед своїх вона й далі говорить російською. Саме тому виборці постійно чують її характерні русизми на зразок «гАласувати».

Джерело: https://gazeta.ua/