Вакарчук чи Зеленський: кого бачать в кріслі президента українці

Недовіра до існуючої системи влади та потреба у нових обличчях – найчастіше саме так українці пояснюють своє бажання кардинально змінити кандидатів на майбутніх виборах.

Ймовірно саме тому виникають на політичній арені такі претенденти на президентське крісло, як гуморист Володимир Зеленський та лідер «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. В чому феномен цих двох людей?

Поки що розрив між головними кандидатами у президенти – щонайбільше кілька відсотків, тобто лідери рейтингів балансують на межі 10% голосів. Вакарчук, до слова, утримується на перших позиціях, навіть соціологи відверто здивовані — від 6 до 9% голосів, хоча президентських амбіцій він офіційно не оголошував. Сенсацією стала й офіційно зареєстрована партія «Слуга народу» : у разі парламентських виборів зібрала б 4%.

«У нас зараз приблизно 26 потенційних кандидатів. За різними опитуваннями від 37 до 44% виборців, які точно голосуватимуть, не готові віддавати голоси за жодного з них», – пояснив експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.


Критичний попит на нові обличчя справді нікуди не подівся: до 67% опитаних вважає – таких треба шукати вже зараз, ще 19% думає, що схожі лідери вже є. Але дається взнаки розчарування в еліті – кредит довіри населення вичерпано.

Хоча тенденція не нова, Україна не вперше переживає гострий злам, коли в політику пішли бізнесмени, той же боксер Кличко та інші всім відомі приклади. Багато проекті так і залишилися на рівні лозунгів.

Неполітичні особи — загальносвітове явище. Приміром, для Франції таким відкриттям став Еммануель Макрон, він – наймолодший президент в історії країни. Для Австрії – 31-річний Себастьян Курц, який минулого року обійняв посаду федерального канцлера.

В Україні поки що два сценарії розвитку:

» Якщо і цього разу нові прізвища не з’являться, люди проголосують за менше зло. Тоді буде апатія серед населення і низька явка на президентських виборах. Це найгірший варіант», – розповідає Солонтай.

Згідно другої схеми: нові кандидати скоро вийдуть із тіні, поки у населення зберігається таке бажання:

«Це може бути як відома людина з незаплямованою репутацію і відкритим фінансуванням, так і та, за якою стоять чиїсь приховані інтереси – новий політичний проект. Створення проекту під суспільний запит – це буденне явище для олігархів», – додав експерт.

Втім, основні побоювання ті ж самі: співак може перестати бути артистом, гуморист – відмовиться від сарказму і назавжди спотворить своє покликання. Самі ж «народні улюбленці» обмежуються тільки натяками, чим далі – тим більш прозорими.

Джерело: «Знай.ua»